самозаймання

[sɑmozɑjmɑnnjɑ] Іменник

Буква:С

Значення

  1. Спонтанне займання речовини внаслідок внутрішніх хімічних або біологічних процесів (наприклад, окиснення, розкладання) без зовнішнього джерела вогню.

  2. У техніці та пожежній справі — процес самопоширення реакції окиснення в матеріалі, що призводить до виникнення полум’я без зовнішнього займання.

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. самозаймання, р. самозаймання, д. самозайманню, з. самозаймання, о. самозайманням, м. самозайманні, к. самозаймання

Більше записів