1. Жінка, яка добровільно веде самітницький, відлюдний спосіб життя, часто з релігійних мотивів; відлюдниця, пустельниця.
2. Заст. Місце, де відлюдник або самітник веде усамітнене життя; пустеля, пустиня.
самітниця
Буква
Приклади вживання
Error: no such table: sentences
Частина мови: іменник (однина) |