самітник

1. Людина, яка уникає спілкування з іншими, живе самотньо, відокремлено від суспільства; відлюдник.

2. Релігійний подвижник, який мешкає в самотності для молитви та аскетичних практик; пустельник, відлюдник.

3. Той, хто віддає перевагу самотності, хто почуває себе комфортно наодинці з собою, уникаючи шумних компаній і масових зібрань.

Приклади вживання

Error: no such table: sentences

Частина мови: іменник (однина) |