1. Властива певному творові або мові організація ритмічних елементів (наголосів, пауз, довжини складів тощо), що утворює його внутрішню ритмічну побудову.
2. У музикознавстві — характер взаємодії та співвідношення ритмічних компонентів (метр, темп, ритмічні візерунки) у музичному творі або його частині.