русини

1. Назва східнослов’янського населення, що мешкало на території Русі-України в історичний період до формування української, білоруської та російської народностей; загальна етнічна самоназва українців у середньовіччі та ранній новий час.

2. Етнічна група, що проживає переважно в Закарпатті (Україна) та прилеглих регіонах Словаччини, Польщі, Румунії, Сербії та Угорщини, яка вважає себе окремим від українців східнослов’янським народом або автохтонним субетносом українського народу.

3. Представники цієї етнічної групи.

Приклади вживання

Приклад 1:
Тому ж русини докоряють радимичам, кажучи: “Піщанці від Вовчого Хвоста тікають”. Були ж ра- a 138 b Жиленко І. В.
— Жиленко Ірина, “Євангеліє від ластівки”

Приклад 2:
Доречно є тут коротко пом’янути й про те, як русини ще за певний час перед Володимиром, якщо й не всі, проте частково хрестилися. По-перше, хрестився слов’яно-рóсський народ від святого апостола Андрія Первозванного, котрий, досягши гір Київських, благословив їх, і хрест на високому пагорбі поставивши, пророкував про будівництво града, і про Благодать Божу, котра мала засяяти в тих місцях.
— Жиленко Ірина, “Євангеліє від ластівки”

Приклад 3:
АВСТРІЙСЬКІ РУСИНИ НА АРХЕОЛОГІЧНОМУ З’ЇЗДІ В БІБЛІОТЕКА «СІЧI» Ось ми в Києві!… Багато було для нас в цьому слові, та не місце мені розводитись про те в австро-руських споминах.
— Невідомий автор, “171 Avstro Rus Ki Spomini 1867 187 Mikhailo Draghomanov”

Частина мови: іменник (однина) |