Значення
- (Історія) –
Назва східнослов’янського населення, що мешкало на території Русі-України в історичний період до формування української, білоруської та російської народностей; загальна етнічна самоназва українців у середньовіччі та ранній новий час.
- (Етнологія) –
Етнічна група, що проживає переважно в Закарпатті (Україна) та прилеглих регіонах Словаччини, Польщі, Румунії, Сербії та Угорщини, яка вважає себе окремим від українців східнослов’янським народом або автохтонним субетносом українського народу.
- (Соціологія) –
Представники цієї етнічної групи.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. русини, р. русинів, д. русинам, з. русинів, о. русинами, м. русинах, к. русини
Походження слова (Етимологія)
Слово ‘русини’ — це історична назва українців, а також назва населення Русі. Воно походить від назви ‘Русь’, яка, за однією з версій, має скандинавське походження (від давньоскандинавського ‘roþs-‘ — ‘веслування’, ‘похід на човнах’), а за іншою — слов’янське (від назви річки Рось). У давньоруських літописах слово ‘русин’ вживалося для позначення жителя Русі, а згодом стало етнонімом для українців. Це слово є важливим маркером національної ідентичності та має глибоке історичне коріння.