розбійний
[rozbijnɪj] Прикметник
Буква:Р
Значення
-
Стосовний до розбою, пов’язаний із розбійниками або розбоєм; такий, що здійснює розбій, грабіж із застосуванням насильства.
-
У складі історичного терміна “розбійний наказ” (Розбійний приказ) — центральний судово-адміністративний орган у Московській державі XVI–XVII століть, що відав кримінальними справами, зокрема про розбої та вбивства.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. розбійний, р. розбійного, д. розбійному, з. розбійного, о. розбійним, м. розбійнім