drevosliv.com

Словник Української

розбійний

Буква

1. Стосовний до розбою, пов’язаний із розбійниками або розбоєм; такий, що здійснює розбій, грабіж із застосуванням насильства.

2. У складі історичного терміна “розбійний наказ” (Розбійний приказ) — центральний судово-адміністративний орган у Московській державі XVI–XVII століть, що відав кримінальними справами, зокрема про розбої та вбивства.

Приклади:

Приклад 1:
Аж ось з еміграції ніби озвався його друг Іван Огієнко: А за селом вже шкірив зуби Й ставав у ввесь розбійний зріст Примара безладу та згуби — Хижак руїнний, комуніст… У передчутті загибелі до Драй-Хмари прийшло-таки прозріння, що його арешт і заслання не прикра випадковість, але один із численних актів свідомого знищення української інтелігенції. Зрештою Драй-Хмарі стає зрозуміло, що йому не вибратися з більшовицьких тенет.
— Самчук Улас, “Марія”

More posts