руснак

1. Історична назва представника руського (українського) населення, що вживалася в часи Середньовіччя та раннього модерну, зокрема в Великому князівстві Литовському та Речі Посполитій, для позначення людей православного віросповідання та руської (української) культури.

2. (У сучасному вжитку, переважно історичному або публіцистичному) Представник українського етносу, носій української ідентичності; іноді вживається для наголошення автентичності, корінності українців на своїй землі.

3. (Застаріле та рідковживане) У західних регіонах України — позначення українця-грекокатолика (уніата) на противагу «латиннику» (католику польського походження) або «москалю» (православному, часто асоційованому з Росією).

Приклади:

Приклад 1:
Руснак — те саме, що русин (самоназва галицьких українців). Рутенствувати — тут: поводитись, як за звичай, «по-рутенськи» (зневажл.).
— Зеров Микола, “Камена”

Приклад 2:
А по-руськи не рубає, ні!… зроду ніхто би не казав, що це німець: руснак та й руснак! У тиждень перед весіллям, у неділю (вже і заповіді вийшли, і пиво вже взяли), сидимо ми собі усі три та радимось дещо, а я журюся.
— Невідомий автор, “197 Vibrani Povisti Iurii Fied Kovich”