Значення
- (Техніка) –
Частина знаряддя, інструменту, зброї або предмета, за яку беруться рукою для тримання, керування або використання.
- (Техніка) –
Деталь механізму або пристрою, призначена для ручного керування (наприклад, важіль, ручка).
- (Історія) –
Застарілий варіант слова «руків’я» (ручка холодної зброї: шаблі, меча тощо).
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. рукоять, р. рукояті, д. рукояті, з. рукоять, о. рукояттю, м. рукояті, к. рукояте
Походження слова (Етимологія)
Слово «рукоять» походить від «рука» та дієслова, яке в давньоруській мові означало «хапати» або «тримати». Існує також менш обґрунтоване припущення, що друга частина пов’язана зі словом «пахти» (махати, розмахувати) або «орати». Це слово означає частину предмета, за яку тримають, тобто ручку.