Жінка, яка вправно виконує ручну роботу, пов’язану з виготовленням одягу, вишиванням, в’язанням, ткацтвом тощо; майстриня рукоділля.
Заст. Жінка, яка керує роботою швачок, вишивальниць у майстерні; майстриня.
рукодільниця
Буква
Приклади вживання
Відсутні
Частина мови: іменник (однина) |