1. Власна назва твору, збірки віршів або літературного проекту, що походить від дієслова “розтовкмачити” (розтрощити, розбити на дрібні частини) та може вказувати на процес детального аналізу, деконструкції чогось або на стан розпорошеності, фрагментарності.
2. У переносному сенсі — стан розчленованості, розбиття єдиного цілого (ідеї, тексту, образу) на окремі, часто незв’язані між собою частини; результат надмірного аналізу, що призводить до втрати цілісного сприйняття.