Значення
-
(техн.) Процес обробки металевих або інших деталей на токарному верстаті для надання їм циліндричної, конічної або фасонної форми шляхом зняття стружки; точіння.
-
(перен., рідко) Розширення, розкриття чогось, надання чомусь більшої виразності, сили або об’єму (наприклад, про голос, талант).
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. розточення, р. розточення, д. розточенню, з. розточення, о. розточенням, м. розточенні, к. розточення