Древослів

Словник Української Мови

розсіювач

Буква

1. Пристрій або прилад, призначений для розсіювання (розподілу, розпилення, розпилювання) чого-небудь, наприклад, світла, звуку, рідини, частинок.

2. (фіз.) Речовина або тіло, в якому відбувається розсіювання хвиль або частинок.

3. (с.-г.) Механізм сільськогосподарської машини (наприклад, сівалки, розкидача добрив) для рівномірного розподілу насіння, мінеральних добрив тощо по поверхні поля.

4. (тех.) Елемент системи вентиляції, опалення чи кондиціювання для рівномірного розподілу потоку повітря в приміщенні.

Приклади вживання

Приклад 1:
Величини зміщень супутників iν∆ збігаються, як правило, з частотами інфр а- червоних коливальних ліній в спектрах випромінювання та поглинання речовини, з якої виготовлений розсіювач. Частоти ліній супутників виражаються комбінаці я-Фізика атомів і молекул 316 ми початкової частоти 0ν з власними к о- ливальними ча стотами молекул розсіюв а- ча.
— Андієвська Емма, “Роман про людське призначення”

Частина мови: іменник (однина) |

Більше записів