Значення
-
(у географії, геоморфології) Характеристика рельєфу місцевості, що позначає його сильну порізаність, наявність численних улоговин, ярів, балок, долин тощо, які розчленовують поверхню на окремі ділянки.
-
(у ботаніці) Властивість листкової пластинки, кінцівки пелюстки або іншої частини рослини, що має глибокі вирізи, розділяючі її на окремі лопаті, частки або сегменти.
-
(переносне значення) Роздробленість, відсутність цілісності, внутрішня неоднорідність чогось (наприклад, соціальної групи, території, думки).
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. розсіченість, р. розсіченості, д. розсіченості, з. розсіченість, о. розсіченістю, м. розсіченості, к. розсіченосте