1. Глибокий занепад, хаос, руйнація в економічному, політичному чи суспільному житті держави або регіону; період катастрофічного безладдя.
2. (заст.) Те саме, що руїна; повне розорення, спустошення, занепад господарства.
розруха
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
У приміщенні духа відкрита розруха». Щодо монументів та меморіалів, то свого часу на лобному місці постовбичили і найсвятіший цісар, і Пілсудський, і Ленін, і Сталін із Гітлером (ці двоє дуже недовго), і, звісно ж, Шевченко.
— Невідомий автор, “036 Izdrik Iurii Fleshka 2Gb”
Приклад 2:
Здається, Донна пiдозрює, що тут корiнь усiх наших проблем: як усi фе‑мiнiстки, вона певна, що men are full of shit, iно дай їм волю — починаються вiйни, концтабори, голод, розруха, вiдключають гарячу воду й електроенергiю, а факультету знов урiзають кошти на цей рiк, i справа з її докторатом затягується. Отож твою iсторiю Донна бере — не те що до серця, а, здається, вiдразу собi до течки.
— Забужко Оксана, “Польові дослідження з українського сексу”
Частина мови: іменник (однина) |