1. (заст.) Те саме, що розруха — стан хаосу, безладдя, занепад порядку; колапс системи або організації.
2. (заст., рідк.) Те саме, що розрушення — процес руйнування, знищення чогось.
розрух
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
Лагідний образ голубки-дівчини прозорою тінню заколивався і взявся туманом, тільки теплий погляд хороших, щирих очей все проймав його душу; а ось знову піднявсь якийсь нелад і розрух і скаламутив колір прозористих мрій. Знову пишний палац.
— Невідомий автор, “103 Obloha Bushi Bohdan Khmelnytskyi”
Приклад 2:
Там, угорі, давно вже настав день і приніс з собою нове пекло і розрух, нові смерті і звірства, а тут, глибоко під землею, панує ніч і мертвий спокій; тільки далеко в темряві ледве примітно світиться біла пляма… I сниться Орисі, що вона стоїть у березі Дністра, але що вона — не вона, а калина, вся напрочуд вбрана і квіточками, і пишними червоними кетягами; на тім боці проти неї росте явір, та такий стрункий та гарний, що так їй і хочеться прилинути до нього, пригорнутися своїм листям і лагідним шепотінням своїм злитися з могучим шелестом явора.
— Невідомий автор, “103 Obloha Bushi Bohdan Khmelnytskyi”
Приклад 3:
V А тим часом, поки Левантина боролася з своїм лихом, у Диблях був розрух великий i заколот. Зроду-звiку не чути, щоб так коней крадено!
— Невідомий автор, “186 Sieried Tiemnoyi Nochi Boris Dmitrovich Grinchienko”
Частина мови: іменник (однина) |