розрубка

[rozrubkɑ] Іменник

Буква:Р

Значення

  1. Технологічна операція в металургії та кування, що полягає у розрізанні або поділі гарячого металу (зокрема, сталевого злитка або заготівки) на частини за допомогою спеціального інструменту — розрубника.

  2. Рідко вживана назва для дії за значенням дієслова “розрубати” — розділення чогось ударом ріжучого знаряддя (наприклад, сокири).

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. розрубка, р. розрубки, д. розрубці, з. розрубку, о. розрубкою, м. розрубці, к. розрубко

Більше записів