1. Розміститися, розташуватися на великому просторі; зайняти значну площу.
2. Розгорнутися, поширитися на значну територію (про явище, стан тощо).
3. Прийняти вільну, розслаблену позу; витягтися, розвалитися.
Словник Української Мови
Буква
1. Розміститися, розташуватися на великому просторі; зайняти значну площу.
2. Розгорнутися, поширитися на значну територію (про явище, стан тощо).
3. Прийняти вільну, розслаблену позу; витягтися, розвалитися.
Приклад 1:
Не дали душі хоч трохи «розпросторитися», не дали. «І не відтерп і не розмерзся.
— Коцюбинська Михайлина, “Книга споминів”