Значення
-
Найвища, максимальна інтенсивність якогось явища, процесу або стану; пік, апогей (наприклад: розпал бою, розпал літа, розпал дискусії).
-
Сильне полум’я, жар, що виникає при інтенсивному горінні; стан розпеченого до червонявого або білого кольору металу (наприклад: вугілля в розпалі, розжарювати метал до розпалу).
-
(у переносному значенні) Сильне душевне збудження, запал, пристрасть (наприклад: говорити в розпалі, розпал почуттів).
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. розпал, р. розпалу, д. розпалові, з. розпал, о. розпалом, м. розпалі, к. розпале