розмареність

1. Властивість за значенням прикметника “розмарений”; стан, коли хтось розмарився, занурився у мрії, фантазії або замисленість, що супроводжується відірваністю від реальності, несхопленістю, неуважністю.

2. Розсіяність, неуважність, несхопленість як наслідок поринування у мрії або замисленості.

Приклади вживання

Відсутні

Частина мови: іменник (однина) |