Значення
-
Той, хто відокремився від якоїсь релігійної громади, церкви, організації, створивши окрему групу; прихильник розколу в релігійному або громадському русі.
-
(заст.) Той, хто вносить розбрат, розлад, сіє ворожнечу між людьми; смутьян.
-
(іст., з великої літери) У Російській імперії — офіційна назва представника старообрядництва, який не визнавав церковної реформи патріарха Никона XVII століття.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. розкольник, р. розкольника, д. розкольникові, з. розкольника, о. розкольником, м. розкольникові, к. розкольнику