розкочений

[rozkot͡ʃɛnɪj] Прикметник

Буква:Р

Значення

  1. (Про колеса, циліндричні предмети) Який знаходиться в стані швидкого обертання або кочення; розкручений.

  2. (Перен., розм.) Який набрав сили, розмаху, інтенсивності; розгорнутий, розпалений, розжарений (про процеси, явища, почуття).

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. розкочений, р. розкоченого, д. розкоченому, з. розкоченого, о. розкоченим, м. розкоченім

Більше записів