розкочення

1. Процес дії за значенням дієслів “розкочувати”, “розкочуватися” та “розкотити”, “розкотитися”; набір швидкості або поступове посилення, розгортання чогось (наприклад, руху, процесу, явища).

2. У техніці та фізиці — початкова стадія руху тіла, що котиться, коли воно набирає обертову та поступальну швидкість; розгін.

3. Переносно — активний початок, розвиток або вихід на повну потужність будь-якого процесу, діяльності, масштабної події.

Приклади вживання

Відсутні

Частина мови: іменник (однина) |