розкочення

[rozkot͡ʃɛnnjɑ] Іменник

Буква:Р

Значення

  1. Процес дії за значенням дієслів “розкочувати”, “розкочуватися” та “розкотити”, “розкотитися”; набір швидкості або поступове посилення, розгортання чогось (наприклад, руху, процесу, явища).

  2. У техніці та фізиці — початкова стадія руху тіла, що котиться, коли воно набирає обертову та поступальну швидкість; розгін.

  3. Переносно — активний початок, розвиток або вихід на повну потужність будь-якого процесу, діяльності, масштабної події.

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. розкочення, р. розкочення, д. розкоченню, з. розкочення, о. розкоченням, м. розкоченні, к. розкочення

Більше записів