розкатник

[rozkɑtnɪk] Іменник

Буква:Р

Значення

  1. Рідкісне прізвище українського походження, утворене від діалектного дієслова “розкатати” (розкотити, розгорнути) або прізвиська.

  2. Заст. Той, хто займається розкатуванням (розкочуванням) чогось; робітник, що працює з важкими котками або валунами.

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. розкатник, р. розкатника, д. розкатникові, з. розкатника, о. розкатником, м. розкатникові, к. розкатнику

Більше записів