розенкрейцер

1. Послідовник таємного філософсько-містичного товариства (ордену), що виникло в Німеччині на початку XVII століття та проголошувало ідеї духовного вдосконалення людини через пізнання божественних та природних таємниць, символом якого був хрест із трояндою в центрі (лат. Rosa Crucis).

2. Учень, адепт або прихильник вчення розенкрейцерів, що поєднує елементи герметизму, кабалістики, алхімії та християнської містики.

Приклади вживання

Відсутні

Частина мови: іменник (однина) |