Розбухлість — властивість або стан речовини, що набула значного об’єму внаслідок набрякання, поглинання вологи; пухкість, об’ємність, що виникає через набухання.
Розбухлість — надмірна повнота, огрядність, об’ємність форми, викликана набряканням або патологічним накопиченням рідини в тканинах.
Розбухлість — переносно: надмірна розлога, розтягнута форма чого-небудь (наприклад, тексту, промови), що втратила стислість і чіткість через зайві деталі або води.