ронд

1. Музична форма, заснована на чергуванні головної теми (рефрену) з епізодами, що контрастують з нею; рондо.

2. Круглий або овальний щит, характерний для середньовічних лицарів, особливо у 14-15 століттях.

3. Кругла площа, перехрестя або сквер, від якого променями розходяться вулиці; кругла архітектурна споруда.

4. У фехтуванні: круговий захист від уколу або удару.

5. У кулінарії: круглий шматок м’яса, особливо телятини, нарізаний поперек волокон.

Приклади вживання

Відсутні

Частина мови: іменник (однина) |