Значення
-
Ріжучий інструмент у вигляді загостреної пластини для обробки металів, дерева, каменю тощо на верстатах.
-
Довгий і гострий передній зуб у гризунів та деяких інших ссавців, призначений для гризіння та відкушування їжі.
-
Застаріла назва різка, гострого знаряддя для різання, різака.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. різець, р. різця, д. різцеві, з. різець, о. різцем, м. різцеві, к. різцю
Походження слова (Етимологія)
Слово ‘різець’ походить від праслов’янського дієслова *rězati, що означало ‘різати’. Це дієслово, у свою чергу, пов’язане з *raziti ‘разити, вдаряти’. Споріднені слова є в багатьох індоєвропейських мовах: литовське rėžti ‘різати, ударяти’, грецьке ῥήγνυμι ‘ламати, розбивати’. Всі вони походять від давнього індоєвропейського кореня *ureg- / *urōg- зі значенням ‘ламати’. Таким чином, ‘різець’ — це інструмент, який ріже, тобто ‘той, що ріже’.