1. Територія, природний комплекс або об’єкт, що перебуває під особливою охороною держави з метою збереження унікальних, рідкісних або типових природних утворень, рослинного і тваринного світу, геологічних та гідрологічних об’єктів; природний заповідник.
2. У міжнародному праві: офіційне застереження держави при підписанні, ратифікації або приєднанні до міжнародного договору, яке дозволяє їй виключити або змінити юридичну дію певних положень цього договору щодо неї самої.
3. Запас, резерв чогось (наприклад, коштів, ресурсів, сили), що утримується для певної мети або на випадок потреби.
4. У колоніальній практиці та історичному контексті: обмежена територія для проживання корінного населення (наприклад, індіанців у Північній Америці, аборигенів у Австралії).