реформація

1. Релігійно-суспільний рух у Західній Європі XVI століття, спрямований на реформування католицької церкви, що призвів до створення протестантизму та розколу західного християнства.

2. (у переносному значенні) Корінне перетворення, оновлення, реформування якої-небудь галузі суспільного життя, науки, мистецтва тощо.

Приклади вживання

Приклад 1:
Реформація принесла їм просвіту на національній мові, і та просвіта розширилась серед міщан. Коли наступили (з кінця XVIII ст.)
— Невідомий автор, “171 Avstro Rus Ki Spomini 1867 187 Mikhailo Draghomanov”

Частина мови: іменник (однина) |