Словник Української Мови
Буква
1. (про час) Який настає, відбувається рано вранці або на початку дня; ранній (у значенні 1).
2. (про рослини, плоди тощо) Який дозріває, з’являється раніше за інші подібні; ранній (у значенні 2).
3. (перен., розм.) Який відбувається або з’являється на початковому етапі чогось, раніше за звичайний термін; ранній (у значенні 3).
Приклад 1:
ÑͲà ми того ласунчика на нашу вулицю не впустим поїсть він усе морозиво а нам що е ні я звідси ні руш я ще тут перед першим сеансом у кіно встиг шию обмотаю ще й санки притягну хто ж ти хлопче раненький що без тата і без неньки чи ти кульбабовий чи ти лебединий чи ти цукряний е ні я мамин вона в мене найсніжніша а я в неї першенький 18. ̲ÑßÖÜ старий місяць червоною корою зашерх як смерека у старого місяця мурашки бігають під корою треба на них дятла з лісу кликати а молодий сам ріжками буцається мов цапок старому місяцеві мулько бік відлежав на хмарині а молодому не спиться біжить хвацько через усе небо десь там зіроньки защедрували І. Калинець.
— Андрухович Софія, “Фелікс Австрія”