облігатор

1. Особа, яка зобов’язалася (переважно за письмовим документом — облігацією) сплатити певну суму грошей або виконати інше зобов’язання на користь іншої особи (облігатаря).

2. У цивільному праві — боржник за зобов’язальним правовідношенням, сторона, яка зобов’язана здійснити на користь іншої сторони (кредитора) певну дію (наприклад, передати майно, виконати роботу, сплатити гроші) або утриматися від певної дії.

Приклади вживання

Відсутні

Частина мови: іменник (однина) |