Значення
-
Богослужбова книга у православ’ї та греко-католицизмі, що містить Псалтир (збірник псалмів), а також додаткові молитви, канони, тропарі та інші тексти, використовувані під час богослужінь та для приватної молитви.
-
Старовинна назва книги Старого Завіту Біблії, що складається зі 150 (або 151) псалмів — релігійних поетичних гімнів, які приписуються переважно цареві Давиду.
-
Переносно — символ скорботи, смутку або роздумів про життя (застосовується в літературній мові).
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. псалтир, р. псалтиря, д. псалтиреві, з. псалтир, о. псалтирем, м. псалтиреві, к. псалтирю
Походження слова (Етимологія)
Псалтир — це книга псалмів, частина Біблії. Слово походить через староцерковнослов’янську мову з грецької, де «псалтиріон» означало «книга псалмів» і походить від дієслова «псалло» — «смикати струни, грати на струнному інструменті». У західнослов’янські мови слово потрапило через латинське та німецьке посередництво.