1. (у граматиці) такий, що виражається сполученням прийменника з відмінковою формою іменника (або іншого субстантивованого слова) і позначає різні обставинні або об’єктні відношення.
2. (про конструкцію) що складається з прийменника та слова в певному відмінку, утворюючи разом єдине синтаксичне ціле для вираження певного граматичного значення.