Ана́нда, іменник, жіночий рід. У філософії та релігійних практиках індуїзму, буддизму та йоги — стан найвищого блаженства, невимовної радості та духовного задоволення, що виникає внаслідок єднання з абсолютом, просвітлення або глибокої медитації; одна з трьох складових сат-чіт-ананди (буття, свідомість, блаженство).
ананда
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
Щоправда, через декілька років безперервних поневірянь європейським театром воєнних дій юний Цитрина почав виявляти надзвичайні магнетизерські здібності, тож врешті директор цирку, телепат Ананда, довірив йому номер, надавши зловісне артистичне псевдо Азріль де Франкенштайн. По закінченні війни циркова трупа, рятуючись від звинува чень у коляборантстві та суду переможців, змушена була виїхати до Америки, де з п’ятдесятих років і почалося несамовите сходження великого Азріля.
— Андрухович Юрій, “Перверзія”
Частина мови: іменник (однина) |