прийменник

Значення

1. Службова частина мови, що виражає синтаксичну залежність іменників, займенників, числівників або дієслів від інших слів у реченні, указуючи на відношення предметів до дії, ознаки або іншого предмета (наприклад, просторові, часові, причинові).

Правопис та відмінювання