1. Стосується до мовних конструкцій або форм, що складаються з прийменника та іменника (або займенника), які разом виражають певні відмінкові чи синтаксичні відношення.
2. У граматиці: властивий поєднанню прийменника з іменником, що утворює єдину синтаксичну одиницю (прийменниково-іменний зворо́т) для вираження обставинних, об’єктних або атрибутивних значень.