Словник Української Мови
Буква
1. Прислівник до слова “приємний“; так, що викликає задоволення, радість, позитивні емоції; з насолодою.
2. Уживається як вставне слово для вираження позитивного ставлення до чого-небудь, задоволення від чогось; любо, добре.
3. У значенні присудкового слова (предикатива): про відчуття задоволення, внутрішнього комфорту, гарного самопочуття.
Приклад 1:
Потім додала безапеляційно: «Бога, звичайно, немає, але приємно вірити, що є якась вища істота» (1942; 3: 71). Охреститися я вирішила, очевидно, в момент душевної кризи і під впливом маминої подруги — бестужевки Ірини Бовиної, людини глибоко релігійної.
— Коцюбинська Михайлина, “Книга споминів”
Приклад 2:
mad love, iз якої вийшла — правдива madness, а тодi ти просто гладила його ногою по головi, переповнена нiжнiстю, iдiотка слинява, жорсткий мужський “йоржик” приємно поколював тебе в ступню, — i зненацька вiн, спритно вивернувшись, притис твою ногу до постелi: так так? тобi, значить, подобається кусатися?
— Забужко Оксана, “Польові дослідження з українського сексу”