Прикметник, що виражає зменшувально-пестливе значення до слова “привітний“; дуже привітний, милий, симпатичний, що викликає приязнь своєю доброзичливістю або зовнішнім виглядом.
привітненький
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
1853 Лисиця й виноград Прибігла раз Лисичка у садок; Вподобавсь дуже їй привітненький куток — І гарно погулять, і любо подивиться, То тим, то сим там можна поживиться. Глядить — На тичках виноград висить, Густесенько, аж тички нахиляє.
— Котляревський Іван, “Енеїда”
Частина мови: прикментик () |