1. Такий, що привертає увагу, викликає інтерес, симпатію або бажання мати, досягти чогось; спокусливий, принадний.
2. Який своїм зовнішнім виглядом, вдачею тощо подобається, справляє приємне враження; симпатичний, миловидний.
привабливий
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
), і де ж би їй, Ірині, взагалі будь-коли спало на думку, що вона, Оксана Пилипівна, свого часу і вродою, і розумом на десять голів перевищувала безперечно досить привабливу (а хто за молодости не привабливий? навіть найнезугарніше створіння, і те наділене, нехай і якою обмеженою, здатністю випромінювати за певних обставин чар, нездоланний чар молодости, що наче другою шкірою ще огортає Ірину), досить привабливу, тільки ж далеко не красуню, отаку собі звичайну дівулю, не використаний розум і чуття котрої покищо працюють на єдину, таку ефемерну, ціль у житті — подобатися, бути пупом землі, навколо якого все обертається, — і котра сприйняла б хібащо за поганий жарт пригадку, що колись і біля неї, Оксани Пилипівни, і то ще як!
— Андієвська Емма, “Роман про людське призначення”
Приклад 2:
Маяк блимає, булькає, погасає на мить, i знову за косою в порту неможливо привабливий огник. Тодi далеко серед морської мертвоти реве пароплав i несе людей, їхнi муки й сподiвання в iншi краї, у виноградну даль.
— Невідомий автор, “187 Sini Ietiudi Mikola Khvil Ovii”
Приклад 3:
— мило посмiхається своєю хитренькою бровою Методiй Кирилович i зовсiм не нарочито, а випадково, майже позасвiдоме, кладе свою руку на безумовно привабливий таз своєї спiвбесiдницi. — Я не люблю брехати!
— Невідомий автор, “187 Sini Ietiudi Mikola Khvil Ovii”
Частина мови: прикментик () |