примус

1. Насильницький вплив на когось, застосування сили або загрози для досягнення чогось, примушення до певних дій або поведінки.

2. (у філософії та соціології) Об’єктивна необхідність, що зумовлена сукупністю реальних обставин і вимагає певної дії або поведінки.

3. (застаріле) Пристрій для нагрівання води або приготування їжі, що працює на спирті, газу тощо; переносна пічка.

Приклади вживання

Приклад 1:
Це не примус, не кон’юнктура, а внутрішній імпульс. По-третє, на очах руйнується уявлення про «вічно ембріонну» Україну, яка демонструє потужні й прекрасні пориви, вічний синдром Фенікса — самовідродження (і тому незнищенна у своїй суті!)
— Коцюбинська Михайлина, “Книга споминів”

Приклад 2:
О десятiй годинi ранку на квартирi Бродських шипiв примус, а о дванадцятiй був готовий уже й обiд. Нарештi, за якийсь час не треба було думати й про стiл: i пляшка горiлки, i пляшка шатоiкему, i коробка сардин, i картопля — все було на мiсцi i чекало споживача.
— Невідомий автор, “187 Sini Ietiudi Mikola Khvil Ovii”

Приклад 3:
На долiвцi валялись якiсь огризки, на столi, поруч з флаконом одеколону, стояв примус i пляшка з нафтою. Видно було, що господарка цiєї кiмнати не тiльки давно вже живе холостяцьким життям, але й не може похвалитись великою охайнiстю.
— Невідомий автор, “187 Sini Ietiudi Mikola Khvil Ovii”

Частина мови: іменник (однина) |