Словник Української Мови
Буква
1. Первісна, найпростіша форма чогось; прообраз, прототип.
2. У математиці: первісна функція, тобто функція, похідна від якої дорівнює заданій функції.
3. У мистецтві: твір народної творчості або художній витвір, що наслідує його стилістичну простоту та наївність образів.
4. Застаріле: особа, що перебуває на низькому ступені розвитку, дикун.
Приклад 1:
З його голови почав виходити якийсь чад, і він потроху почав примічать хати, гори, ліс; він примітив, як батько вийшов з двора, пішов шляхом поза ставком на греблю, увійшов у шинок, як в шинку в вікні заблищав вогонь. Він примітив купку чоловіків, котра чорніла й ворушилась коло шинку на білому снігу.
— Нечуй-Левицький Іван, “Кайдашева сім′я”
Приклад 2:
Але тепер, після того, як вона познайомилась і розмовляла з Єремією, він примітив якусь тривогу в її холодних очах, примітив несподіваний рум’янець на щоках. Він постеріг, що з Гризельдою щось трапилось, що вона якось ніби трохи змінилась.
— Нечуй-Левицький Іван, “Кайдашева сім′я”