Словник Української Мови
Буква
1. Первинний, початковий образ когось або чогось, що існував раніше і став основою для появи подібних явищ, предметів або осіб.
2. Людина, явище або предмет, що служить взірцем, моделлю для майбутнього твору мистецтва, літературного героя тощо.
3. У релігії та міфології: провісник, прототип, передвіщення майбутньої події або появи особи (наприклад, у Старому Завіті як прообраз Нового).
Приклад 1:
Діло в тому, шо древні мудрєци, які поцупили шахмати прямісінько із накладного кармана на балахоні Бога (для чого цей карман, крім шахмат, — метафізична таїна; одні агностіки кричать, шо то ніякий не карман, а вичурний прообраз антикрила, а другі стверджують, шо то самий обичний карман для подаяній, і як в ньому оказались шахмати — ще одна загадка), дак оті халдєї давнини із сивиною в голосі зібрлись на зорі людства, шоб поназивать шахматні фігури, бо в стиреному ними комплекті не оказалось ані інструкциї по при мінєнію, ані гарантійного талона, — ніякої документації. Власне, через їхню освячену врем’ям, но всьо жи чисто людську, самодіяль ність і траплялися всякі зміни правил ігри, внєшності та кличок фі гур.
— Невідомий автор, “020 Brinikh Mikhailo Shakhmati Dlia Dibiliv”
Приклад 2:
Прообраз сестри, прообраз матері…» Нечаєва не лаялась. Вона стояла й дивилась мовчки.
— Невідомий автор, “013 Bagryanyy Ivan Sad Getsymanskyy”
Приклад 3:
Тодi все пропадає… Таємнi вершники летять, ритмiчно похитуючись, до отрогiв, i гасне день; бiжить у могилах дорога, а за нею — мовчазний степ… Я одкидаю вiї i згадую… воiстину моя — втiлений прообраз тiєї надзвичайної Марiї, що стоїть на гранях невiдомих вiкiв. Моя — наївнiсть, тиха жура i добрiсть безмежна.
— Невідомий автор, “187 Sini Ietiudi Mikola Khvil Ovii”