1. (від лат. mortuarium — поховальне) — у середньовічній Європі: податок на користь церкви з майна померлого, що сплачувався його спадкоємцями; також — частина майна покійного, що відписувалася церкві за відспівування.
2. (переносно, книжн.) — тимчасове призупинення, заморожування (якихось дій, процесів, зобов’язань), часто — за домовленістю сторін (наприклад, мортуаріум на виплату боргів, мортуаріум на ядерні випробування).