Словник Української Мови
Буква
1. Майно, майна — те, що належить комусь, предмети власності; імущество, достаток.
2. (архаїчне, юридичне) Весь комплекс речей, прав і зобов’язань, які становлять спадщину або становлять предмет спірного володіння; маєтність.
3. (у деяких українських говорах) Складність, клопіт, напруження (переносне значення від матеріальної обтяженості).
Приклад 1:
Похід Респондента по церквах можна (таким чином) розглядати як спробу заволодіння чимось особливо коштовним із церковного майна (малярство Пальми Старшого або Молодшого, Белліні, Тьєпольо; елементи церковного декору; чаші, дароносиці, монстранції, шкатули тощо). Якби Респондентові вдалося (а не виключено, що вдалося) викрасти яку-небудь п’ятсотлітню реліквію (на кшталт урни зі шкірою героїчного Браґадіна, здертою за наказом султана Мустафи), то він (маю на увазі Респондента) легко позбувся би своїх пекучих фінансових клопотів.
— Андрухович Юрій, “Перверзія”
Приклад 2:
Кожен вид домашньої худоби чи іншого майна позначався окремою фішкою. Найдавніші фішки (існувало 15 їх основних форм) датуються VIII тис.
— Невідомий автор, “003 %91%92%8E%90 %9F %91%92%80%90%8E%84%80%82%8D%9C%8E%83%8E %91%95%8E%84%93 %8E.%8F. %8A%E0%A8%A6%A0%Ad %A2%E1%Ec%Aa%A8%A9 %8A%A8 %A2 %8B%A8%A1 %A4%Ec, 2002. 592 %E1. Isbn 966 06 0245 6”
Приклад 3:
до н. е. у Перехід від варварства Східному Середземномор 7 відбув- до цивілізації ся перехід до осілого способу жит- тя, причому тогочасні хлібороби задля захисту свого майна від пожадливих войовничих степовиків нерідко оточували свої поселення мурами. У VI—V тис.
— Невідомий автор, “003 %91%92%8E%90 %9F %91%92%80%90%8E%84%80%82%8D%9C%8E%83%8E %91%95%8E%84%93 %8E.%8F. %8A%E0%A8%A6%A0%Ad %A2%E1%Ec%Aa%A8%A9 %8A%A8 %A2 %8B%A8%A1 %A4%Ec, 2002. 592 %E1. Isbn 966 06 0245 6”