1. Окремий екземпляр, один із ряду однакових предметів (переважно друкованих видань, документів тощо).
2. (у переносному значенні) Людина, яка має такі самі характерні риси, властивості, що й інші; типовий представник.
примірник
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
Досі не можу збагнути, як це КГБ проґавив, що перший передрук «Інтернаціоналізму…» зроблено на моїй машинці і саме такий примірник було вилучено на кордоні в Миколи Мушинки — серед інших висунутих проти мене пізніше набагато менш вагомих звинувачень такого, неспростовного, не було. Самвидав — це чи не найреальніше досягнення 60-х в ідеологічній сфері — набирав обертів і ставав для нас необхідним як повітря: твори Розстріляного відродження, книга І. Кошелівця «Українська література в СРСР», вірші й щоденник Симоненка, публіцистика Сверстюка, спогади реабілітованих, самвидав російською мовою, зокрема твори Солженіцина, публіцистика М. Джіласа, «Технологія влади» Авторханова (не можна забувати і величезної ролі белетристики та публіцистики «новомирського» кола, яка сприймалася й ходила по руках на рівні самвидаву).
— Коцюбинська Михайлина, “Книга споминів”
Приклад 2:
З дирекції поліції прийшов поданий до цензури примірник із потрібною приміткою: “Nr.
— Невідомий автор, “021 Charnetskii Stepan Istoriia Ukrayinskogo Teatru V Galichini Tech”
Приклад 3:
З поліції прислано по- даний до цензури примірник з клавзулою: “№. 6445 Auf Grund des hohen Statthalterei – Präsidial – Dekretes vom 18.
— Невідомий автор, “021 Charnetskii Stepan Istoriia Ukrayinskogo Teatru V Galichini Tech”
Частина мови: іменник (однина) |