Словник Української Мови
Буква
1. Поступово втрачати силу, інтенсивність, яскравість; слабшати, зменшуватися (про світло, вогонь, почуття, явища тощо).
2. Ставати менш активним, жвавим; заспокоюватися, затихати (про рух, життя, діяльність).
3. Поступово втрачати свідомість, пам’ять; затьмарюватися (про розумові здібності).
Приклад 1:
«Мабуть, і сьогодні буде жарінь», — подумав Петро, бо перед лицем послушниці сірим рухливим стовпчиком комарі «товкли ступу»: вони ходили перед її очима знизу-вгору, згори-вниз, і ластівки мало не черкали крильцями її темнавих молодих губ — ластівки прошивали комарячу «ступу» й снідали…. Та ось пелюсткове світло зорі на щоках у послушниці стало в’янути й пригасати — мало зійти сонце. З двору на мур вихопилась рогата коза.
— Куліш Микола, “Мина Мазайло”