1. (у фонетиці) Позначення для приголосних звуків, які утворюються з додатковим видихом повітря, що супроводжує основну артикуляцію; аспірований.
2. (у граматиці) Позначення для особливого розряду прислівників (придихових прислівників), які виражають емоційне ставлення мовця до висловлюваного, наприклад: “ну”, “от”, “ось”, “гей”.