причта

1. Короткий навчальний оповідний твір переважно релігійно-морального змісту, що містить істину, висловлену в алегоричній формі; байка, алегорія, повчальна історія.

2. У християнстві: коротка повчальна розповідь, яку використовував Ісус Христос у своїх проповідях для пояснення богословських істин (наприклад, євангельські притчі).

3. Переносно: дивна, незвичайна або кумедна подія, випадок, історія; також про людину з дивною поведінкою.

Приклади вживання

Відсутні

Частина мови: іменник (однина) |