Значення
-
Короткий навчальний оповідний твір переважно релігійно-морального змісту, що містить істину, висловлену в алегоричній формі; байка, алегорія, повчальна історія.
-
У християнстві: коротка повчальна розповідь, яку використовував Ісус Христос у своїх проповідях для пояснення богословських істин (наприклад, євангельські притчі).
-
Переносно: дивна, незвичайна або кумедна подія, випадок, історія; також про людину з дивною поведінкою.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. причта, р. причти, д. причті, з. причту, о. причтою, м. причті, к. причто