НАУ́ПОРНО, присл. Те саме, що навпір; наполегливо, уперто, незважаючи на перешкоди чи застереження. Він наупорно стояв на своєму, не бажаючи слухати жодних доказів.
наупорно
Буква
Приклади вживання
Відсутні
Частина мови: прислівник () |
Древослів
Словник Української Мови