Значення
-
Вузька природна водна артерія, що з’єднує два сусідні водойми (моря, озера) або їх частини, а також сполучає водойму з відкритим морем.
-
В анатомії — природний канал, трубкоподібний шлях у тілі людини чи тварини для проходження рідин, повітря тощо (наприклад, слухова протока).
-
У техніці — вузький канал, трубка для протікання рідини чи газу в різних апаратах, машинах, приладах.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. протока, р. протоки, д. протоці, з. протоку, о. протокою, м. протоці, к. протоко